- коворот
- —————————————————————————————ко́ворот 1іменник чоловічого родуворотаарх.—————————————————————————————ко́ворот 2іменник чоловічого родуколоворотдіал.
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
коворот — 1. шейный позвонок, затылок , с. в. р.; 2. верея , сиб.; блр. коварат колодезный журавль (Малевич 178). Из ко и ворот; см. Малиновский, РF 5, 117; Мi. ЕW 152; Петерссон, BSl. Wortst. 56 … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
коворот — I а, ч., заст. Ворота, якими перекривали вихідні вулиці села для охорони посівів від свійських тварин. II а, ч., діал. Коловорот (див. коловорот II) … Український тлумачний словник
вороток — коворот … Краткий словарь анаграмм